Вікенд в Одесі як місячна відпустка – сповнений новими друзями, цікавими враженнями, морем, сонцем і блакитним небом. Однак хочу поділитися з вами враженнями про інший бік Одеси, а саме про життя греко-католицької громади.
«Православні католики Одеси» – вперше мене досить здивувала назва порталу УГКЦ в Одесі. І ось мій перший візит до цього розмаїтого міста. Греко-католицька громада вражає своєю щирістю та приязню. Після ранкової Літургії до нас підійшов настоятель і привітав у храмі, у спільноті.
Мені сподобалася атмосфера у малесенькій церкві – можливо, не так кількісної, але якісної, тут панує (без пафосу) приязнь та любов, яка існує між мирянами, і особливо приємний той факт, що одесити моляться разом української мовою.
Для мене, котру виховали у греко-католицькій сім'ї, важко зрозуміти багато нюансів, однак люди горнуться до нашої Церкви, ймовірно кожен там знаходить щось своє. Найбільше тут вражає відкритість Церкви, священиків, Владики екзарха Одесько-Кримського Василія Івасюка до людей – вони завжди готові до розмови, простої буденної балачки, до діалогу Любови.
Незважаючи на щільний графік перебування, я намагалася якнайбільше побути з ними, щоб зрозуміти та пізнати їх. Біблійні читання, зустрічі за чаєм, милі бесіди – це абсолютно інша реальність із життя моєї Церкви. Цікаво, що на такі зустрічі приходять представники інших Церков та конфесій, яких в Одесі, повірте, чимало.
А в неділю греко-католики в Одесі мають аж три Літургії, о 14:00 – час на спілкування зі священиком. Хоча з отцем тут можна поговорити часто, владика та священики відкриті на розмову. У Церкві також є хор, тут відправляють щодня ранкові Літургії, а щосуботи є вечірня та діє Біблійний клуб.
Звісно, моя подорож до Одеси не обійшлася без казусів та образ через мою «українськість», однак я зустріла людей, які щиро і безкорисливо готові відкрити свої серця для ближнього, і які з радістю перейдуть на українську, спілкуючись з гостями зі Львова :)
Важливо! Коли приїжджаєте на Одеський залізничний вокзал, не забудьте зайти на Гімназійну, 22. Там завжди раді гостям і подорожнім, тому що спільнота живе тут духом взаємної Любови. Греко-Католицька Церква Одеси відкрита для всіх-всіх-всіх!
Вероніка Саврук
Джерело: ДивенСвіт
Комментарии
Чомусь "і грустно і смєшно..."
===========
Практично, кожен одесит володіє ГУМОРОМ, значить в якійсь мірі кожен одесит є КЛОУН.
А чому грустно?
Асоціація... :)
перепрошую Вас - Богдане, але мої друзі з Одесси - шути і клоуни...(В одне село приїхав цирк, поселився неподалік у лісі села, і ось перед виступом почалася пожежа в цирку...все горить, а клоуни уже одягнуті у маски ...лиють воду і гасять вогонь... та він ще дуще горить і переходить на ліс..тоді керівник говорить до клоуна біжи в село і клич людей на допомогу і кажи "Що горить цирк і як не послухають той село згорить.." і клоун в кустюмі прибігає в село і кричить :"Люди горить цирк поможіть гасити"... а вони дивляться і кажуть: "ах, подиcь, як у роль увійшов,як хоче щоб, ми пішли дивитися на виступ..." і усі ми християни у Світі в певній мірі є клоунами і шутами з яких сміються і зневажають, але як не послухають загинуть...
Цитирую Роман_1:
Не дуже приємно це чути :( Ви скажіть ще, що ми клоуни :)
Цитирую Роман_1:
Я теж дуже тішуся! І більш того радію, що можу з іншими "шутами" славити Бога на літургії!
Бо Господь Бог прийшов не тільки до тих, хто здатен контролювати свій настрій, а до всіх людей, в тому числі і до шутів і клоунів.
Ось, пане Романе, зверніть увагу, як в Мексиці поклоняються Богородиці саме клоуни:
http://www.christusimperat.org/ru/node/30400
шут Богдан
Нажаль, тількі дві. Хоч треба, як мінімум 5-10.
Але я дуже тішуся тими малими осередками УКГЦ які діють і процвітають...
А що до одеситів, - це люди настрою і особливого темпераменту..."шути"..
Хто їде в Одесу то варто завітати також на Ланжероновская,2 - церква УКГЦ...
Але я від одеситів отримала море позитиву, добра та енергії! Дякую вам!
Чому "звісно"? Невже від нас, одеситів, тре чекати тільки поганого?
RSS лента комментариев этой записи