Цього року відзначає свій ювілей священик, монах, місіонер, душпастир, прекрасний приятель о. Василь Івінів, якого одестити добре знають через його числені реколекції в Одесі.
Отець Василь Іванів ЧНІ народився 18 січня 1963 року в Тернопільській області, Теребовлянському районі, в селі Великий Говилів. Народився в сім'ї побожних селян. Після закінчення школи 1980-1984 навчався в Бучацькому технікумі, саме там він і зустрів «підпільних» греко-католиків, і звідти почався його духовний шлях.
В 1986 році вступив до монастиря Редемптористів та навчався у «підпільному» новіціаті та семінарії. Про підпілля отець завжди розказує з піднесенням Духа, що це були тяжкі часи, але глибоко духовні, де люди жили Богом.
Дияконські свячення уділив отцю Владика Андрій (Сапеляк) в Церкві святого Йосафата у 1991 році. В Тернопільському кафедральному соборі Непорочного Зачаття 7 липня 1991 р. отримав священичі свячення з рук владики Михаїла (Сабриги). Служив в кафедральному соборі в Тернополі в роках 1991-1993. Це роки, коли церква вийшла з підпілля. Церква кликала до священства, до зречень. За цим Божим голосом рішуче йшов отець Василь.
В Тернополі на Східному масиві у 1993-1999 рр. душпастирював, опікувався молоддю, спільнотою „Віра і світло”, інвалідами. Виконував служіння словом і ділами милосердя.
Я зустрів о. Василя в 1994 році, за що дякую Богу, — невідомо як би життя повернулось без доброго пастиря, яким є о. Василь. Отець приклав великі зусилля щоб допомогти мені а також багатьом іншим молодим людям служити Богу. Мене особисто завжди вражала в отцеві його безінтересовність. Жили отці Редемптористи в трьохкімнатній квартирі, але о. Василь, тоді ігумен цього монастиря, находив місце для тих, хто не мав де прихилити голови, особливо для студентів.
Гасло «жива парафія» в о. Василя завжди було на практиці. В малій каплиці на Східному масиві в Тернополі відбувалися молитовні нічні чування, день святого Альфонса, праця з людьми, котрі мали обмежені можливості. Отець Василь давно вже втілив в життя те, що називається живою парафією. Підтримував постійний рух коло цієї маленької каплиці: садить квіти, читає святе письмо з молоддю, з дітьми, робить під під’їздами концерти, носить бідним їсти.
На місії, які провадив отець Василь, він брав нас, студентів Редемптористів, сестер монахинь. Місії тривали тиждень, село духовно оживало. Цю ідею ходити від хати до хати і звіщати про Ісуса отець взяв від перших християн. Можна сказати, що о. Василь посідає великий духовний скарб і завжди має живі ідеї.
Добре пам'ятаю Сарепти в Зарваниці (це табори для дітей) де о. Василь завжди перебуває з дітьми — співає, танцює, не маючи думок, а що скажуть люди. Саме тому молодь любить його. Отець Василь є відкритий на любу ідею і пропозицію, хоч часто є критикований співбратами.
Сьогодні я в Одесі зустрічаю молодь, котра тут вчиться, вони також з любов’ю розповідають про цього доброго пастиря, який (за прикладом Ісуса Христа) любить кожну овечку.
В 1999 році, коли праця о. Василя на Тернопільщині розвивалась та процвітала, забирають його до Львова. Там він до 2001 р. стає духівником студентів монастиря у Львові на вул. Замарстинівській. Я будучи студентом в Польщі також приїжджав з навчання до отця, свого духівника і сповідника.
В 2001—2004 рр. отець виїхав на студії до Риму, навчався на ліценціаті де здобув науковий ступінь з духовності.
В 2001 році, коли я вийшов з монастиря Редемптористів через духовні труднощі, отець ніколи не дорікав мені за мій вчинок, більш того не відвернувся від мене. Це великий знак, що цей священик живе Євангелію Ісуса Христа.
8 грудня 2004 року його обрали протоігуменом Львівської провінції ЧНІ. В тому ж 2004 році 20 серпня мене висвятили на священика. Отець Василь був на моїх свяченнях, і я бачив, що для нього ця подія в моєму житті була дуже важливою.
В 2005 році 1 січня Владика Василь Івасюк призначає мене настоятелем парафії в м. Одесі. І від цього моменту починається особливе служіння отця Василя в м. Одесі через реколекції, які відбувалися два рази в році. Протоігумен о. Василь справжній місіонер! Його люди в Одесі завжди чекали, він завжди мав час для кожної людини, завжди залишаючись з ними. Перебував до пізньої ночі в Храмі.
Наші парафіяни з духовним піднесенням завжди слухають проповіді о. Василя, котрі проголошує простою мовою, з глибоким пережиттям.
Отець привозив в м. Одесу і в м. Кіровоград мощі Миколая Чернецького, чудотворну ікону Матері Божої Неустанної Помочі, брав з собою студентів Редептористів, сестер Редемптористок. Отець щиро переживає за розвиток парафії в Одесі, в Кіровограді, і це люди відчувають.
Під духовний провід отця Василя також віддались люди які прийшли до нашої Церкви з протестантської спільноти в м. Одеса. Де через допомогу отця Василя, ці люди відчули справжні переміни в своєму житті. Навіть приїжджали до Львова в монастир до свого духовного Отця, де отець тепло, по-батьківськи їх приймав. Вони згадують Отця як свого духовного батька. Глибокий погляд, милосердні вчинки, місійний дух, життя цілком віданне Богу і людям.
За свою душпастирську діяльність Він здійснив 50 місій і 130 реколекцій.
Ми просимо в Бога років багато,
В здоров’ї хорошім світанки стрічати!
Хай Матір Божа від зла захищає,
Від горя боронить молитва свята,
Христос хай здоров’я посилає
На довгі, щасливі й благії літа!
Отця Василя Іваніва сердечно вітають з 50-літтям друзі священики: о. Ігор Тарас з родиною з Одеси, і о. Іван Третяк з родиною з Кіровограда та всі його духовні діти і учні, які мешкають в цих містах Одесько-Кримського Екзархату!
Написав священик Ігор Тарас
