Нещодавно почався новий літургійний рік. З нагоди цього хочу побажати собі і всім братам і сестрам у Хресті нелицемірної любові, міцної віри і Божих благословень.
Християнський шлях ніколи не був легким. Проте Господь наш милостивий, дав нам план дій. Передумовою прийняття Бога є чистота. Шлях покаяння — це шлях всього життя. Хто пройде цей шлях до кінця — спасеться. Царство Небесне береться зусиллям. Господь заповідав нам Свою Святу Церкву, де ми маємо все, щоб бути щасливими і здоровими. Треба прийняти Ісуса у Святому Причасті, молитися і робити добро, бо ми для цього створені (Еф.2:10).
Всі ми різні — виховання, характери, темпераменти і т.д. Кожен має свою точку зору, свою правду. Але не завжди ця правда є істиною, бо людина про все судить своєю мірою. Ми можемо помилятись, проте Господь Ісус Христос — ніколи. Тільки в Ньому є Істина і досконала Любов. Тому закликаю всіх об’єднатись у Ісусі Христі і не шукати людського.
Все людське недовготривале і може нас розчарувати, спричинити біль. Христос навпаки — виліковує наші рани. В Бозі ми всі рівні і сила наша у єдності. Світ недосконалий, існує багато несправедливості. Для християн ще багато роботи,тож бережімо сили для добрих справ.
Любімо нашу Церкву! Пізнаємо обряд нашої Церкви. Краса і містика нашого обряду зачаровують. Він дуже давній, має глибокий зміст, освячений молитвами і сльозами святих та кров'ю мучеників. Це величезний скарб Східної Церкви і усього українського народу. Глибока віра Отців Церкви, апостолів і мучеників спонукає нас бути достойними цієї спадщини, зберігати й передавати наступним поколінням цей безцінний скарб.
Апостол Павло каже, що ми не повинні метушитися і хвилюватися. Якщо боротьба триває, то треба перечитати вірш до Филип'ян 4:6,7: ,,Ні про що не журіться, але в усьому проявляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою — і мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця і думки ваші у Христі Ісусі.''
,,Хто говорить: я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той каже неправду, бо не люблячий брата свого, котрого бачить, як може любити Бога, котрого не бачить?'' (1 Йо. 4:20). Тож простім один одному нашу недосконалість і пам'ятаймо: яким судом судимо, таким і будемо судимі.
Людям із закам'янілим серцем дуже важко, бо Господь чекає покаяння й смирення і лише тоді наповнює благодаттю. Прошу всіх приєднатися до молитви і попросити у Матінки Неустанної Помочі благословення для нашої парафії.
О Мати Божа! Вчини так, щоб кроки наші були спільними. Наші руки спільно громадили. Наші серця спільно билися. Наші почуття спільно відчували. Думки нашого духа єдність будували. Наші вуха спільно вміли вслухатися в тишу. Наші очі спільно вдивлялися в себе і взаємно єднали нас. Наші уста спільно благали Отця Небесного про Милосердя.
Слава Ісусу Христу!
Алла Овдій,
випускниця сертифікатної програми УКУ з богослов’я