Шептицький

У статті на базі таємних документів радянських органів державної безпеки та спогадів очевидців розглядаються основні моменти життя і діяльності Глави Української Греко-Католицької Церкви митрополита Андрея Шептицького з трьох останніх місяців (серпень-жовтень 1944). Основна увага приділена висвітленню взаємовідносин з радянською владою і заходам по врегулюванню правового статусу УГКЦ в Українській РСР, смерті і похорону митрополита Андрея.

Митрополит Шептицький вважав, що в основі справедливого державного устрою та політичної діяльності повинно лежати дотримання християнських засад, серед яких найважливішою має бути любов до ближнього. Церква, визнаючи божественне походження всякої влади, не повинна сама втручатися до політики, пропонуючи моральні орієнтири для політиків. Головними мірилами у взаєминах між державою і суспільством має бути гідність людської особи та абсолютна цінність людського життя. В основі ж патріотичного ставлення особи до своєї держави чи нації не повинно бути місця для ненависті до інших.

Відомий історик Церкви розслідує мотиви діяльності митрополитаАндрея Шептицького,розважає щодо його візії стосовно розвитку християнства в Україні, показує митрополита продовжувачем місії славетних постатей минулого, таких як митрополит Рутський та архиєпископ Мелетій Смотрицький.

Постаті великих діячів минулого завжди викликають дискусії, а особливо, коли йдеться про впливових релігійних лідерів. Митрополит Андрей Шептицький – одна з таких фігур, навколо якої не вщухають суперечки. Його роль в історії України, взаємини з євреями під час Другої світової війни, ставлення до радянської та німецької влади – все це залишається предметом досліджень і переосмислень.

Розглядається проблема вивчення діяльності митрополита Андрея Шептицького в шкільному курсі історії України. Аналізується висвітлення в навчальних підручниках та посібниках його церковно-релігійної, суспільно-політичної, громадської діяльності.

Церковно-релігійна діяльність Андрея Шептицького була націлена на зміцнення та розвиток Греко-католицької церкви, поступове зближення з іншими християнськими Церквами з метою їх подальшого об’єднання.

У статті на основі аналізу документів Державного архіву Служби безпеки України та опублікованих праць розкриваються причини посиленої уваги органів радянської влади до діяльності лідера УГКЦ та методи його ізоляції й дискредитації.