Щороку православна та греко-католицька Церкви відзначають свято Хрещення Господнього, під час якого звершується чин Великого освячення води. У представленому матеріалі дослідник візантійської традиції, ієромонах-василіянин Юліан Катрій, розповідає про історію Великого освячення води, існуючі обряди та святість йорданської води. Матеріал може зацікавити початківців-літургістів, етнографів і всіх християн, які прагнуть поглибити свої знання про візантійський обряд.
Свято Господнього Богоявлення та Йорданське водосвяття
Зі святом Господнього Богоявлення тісно пов’язане Велике, або Йорданське, водосвяття. Ця священна традиція Східної Церкви бере свій початок у перших століттях християнства. Протягом віків формувалися різні обряди Великого освячення води, які супроводжували святкування святого Богоявлення. Наш народ з давніх-давен глибоко шанує Йорданське водосвяття, вірить у велику силу освяченої йорданської води й зберігає її вдома як велику святиню. У цьому матеріалі розглянемо три аспекти: історію Великого водосвяття, існуючі обряди та святість йорданської води.
Історія Великого водосвяття
Східна Церква знає два види освячення води: мале і велике. Мале освячення води проводиться першого серпня, у свято Преполовення, на храмові свята та в інших випадках. У Греції існує давній звичай звершувати мале освячення води щомісяця.
Велике, або Йорданське, водосвяття відбувається лише двічі на рік: у навечір’я та на свято Господнього Богоявлення. У перші століття християнства перед великими святами, такими як Пасха, Зіслання Святого Духа чи Богоявлення, відбувалося урочисте хрещення оглашених, яке супроводжувалося освяченням води.
Деякі історики вважають, що спочатку Велике водосвяття в навечір’я Богоявлення стосувалося не безпосередньо Хрещення Христового, а лише хрещення оглашених. Це можна зрозуміти з тексту першої молитви Йорданського водосвяття, яка ідентична молитві освячення води при хрещенні.
Історичний розвиток Великого водосвяття
Перші чотири століття не дають чітких свідчень щодо часу проведення Богоявленського освячення води. Святий Іван Золотоуст у своїй проповіді на свято Богоявлення згадує про водосвяття опівночі: «Бо в цей день, — говорить він, — Христос охрестився і освятив природу води». Починаючи з V століття, освячення води повсюдно відбувається у навечір’я Богоявлення. Історики Георгій Кедрин (XII століття) і Феодор Читець свідчать, що патріарх Петро, сучасник імператора Зенона (474–491), першим запровадив звичай звершувати водосвяття ввечері у навечір’я Богоявлення.
Практика Великого водосвяття в першому тисячолітті
У першому тисячолітті в Східній Церкві існувало лише одне Йорданське водосвяття, а саме — у навечір’я свята. Стародавні грецькі типікони та літургійні пам’ятки свідчать лише про одне водосвяття. У грецькому Типіконі Синайської бібліотеки XII століття згадується освячення води тільки у навечір’я, а про водосвяття в день свята сказано: «Після утрені іншого освячення води немає».
У Типіконі патріаршої бібліотеки в Єрусалимі XIV століття зазначено: «Вам також потрібно знати, що у Типіконі Великої Церкви (тобто Константинопольської) приписано одне водосвяття, а саме — у навечір’я. Так само типікони Студійського монастиря та Єрусалиму передбачають одне водосвяття, бо Христос охрестився тільки один раз, а не двічі».
З XI століття існує звичай освячувати воду двічі: у навечір’я та в день свята. Ця традиція подвійного водосвяття у XIII столітті стає загальноприйнятою. Уже в Типіконі Венеційської бібліотеки 1387 року згадується про два водосвяття: у навечір’я та в день свята після Великого славослів’я. У Типіконі Андріївського скиту на Афоні з XV століття зазначено про велике водосвяття в навечір’я після заамвонної молитви та на свято Богоявлення після утрені.
Причину подвійного водосвяття пояснюють тим, що водосвяття в навечір’я символізує хрещення оглашених, яке звершувалося в давнину, а водосвяття у день свята є спомином хрещення Христа в річці Йордан. Тому перше водосвяття проводять у притворі храму, де в минулому хрестили оглашених, а водосвяття у день свята звершують на річках, біля джерел або криниць поза храмом. Львівський Синод 1891 року постановив освячувати воду і в навечір’я, і в день свята Богоявлення.
Обряди Великого освячення води
Обряди Великого водосвяття формувалися протягом століть. Нам невідомо, як відбувалося перше Йорданське водосвяття. Яків Едеський (V століття) свідчить, що молитва «Великий Ти, Господи» походить від святого Прокла, патріарха Константинопольського (434–446), а стихири «Голос Господній над водами» і молитва «Тройце Пресущна» — від святого Софронія, патріарха Єрусалимського († близько 641 року).
Барберінський Євхологій VIII–IX століть містить тексти Великого водосвяття, які включають лише Велику єктенію (відмінну від сучасної) та три молитви. У Типіконі Великої Церкви IX–X століть зазначено, що наприкінці Літургії співаки виконують тропар «Глас Господній», і під час його співу всі йдуть до хрестильні в притворі храму. Там диякон проголошує єктенію, патріарх читає молитву на освячення води, благословляє воду, після чого слідують три читання, і під спів того ж тропаря обряд освячення води завершується.
Починаючи з XIII століття, чин водосвяття поступово набуває сучасного вигляду. Упродовж XIV–XVI століть Велике освячення води набуває тих форм, які ми знаємо сьогодні.
Йорданське водосвяття на наших землях
Про Йорданське водосвяття на наших рідних землях згадує Іпатіївський літопис 1148 року, де воно називається «Водокрещенієм», тобто хрещенням води. Спочатку цей чин і у нас відбувався лише в навечір’я Богоявлення. Однак, коли у XIV столітті наша Церква перейшла зі Студійського уставу на Єрусалимський, тоді й у нас запровадили подвійне водосвяття. Максим Грек († 1556) підтримував нову традицію, за якою водосвяття здійснювалося у день свята на річках або біля джерел. Служебник митрополита Кипріяна († 1406) вже містить наш чин Йорданського водосвяття.
Особливості чину в Українській Церкві
З часом в Українській Церкві склалися окремі обряди під час Великого освячення води, яких немає ні в грецьких, ні в інших слов’янських уставах. У грецьких уставах згадується лише триразове хрестоподібне занурення хреста у воду наприкінці водосвяття. Московський чин Великого освячення води, окрім цього, передбачає також триразове благословення води рукою.
У Требнику митрополита Петра Могили 1646 року зазначено, що після першої молитви слід тричі хрестоподібно благословити воду запаленою свічкою; після другої молитви — тричі хрестоподібно дмухнути на воду; після третьої молитви — тричі благословити рукою, зануреною у воду.
За нашим сучасним звичаєм для благословення використовують не одну, а три потрійні свічки, які запалюють і тричі занурюють у воду. Чин Йорданського водосвяття завершується триразовим хрестоподібним благословенням води хрестом, зануреним у воду, під спів тропаря «Коли в Йордані хрестився Ти».
Після водосвяття священник окроплює людей свяченою водою. У нашого народу існував гарний звичай встановлювати на річці, де відбувалося освячення води, крижаний хрест.
Йорданська вода — велика святиня
З найдавніших часів Східна Церква вважає освячену йорданську воду великою святинею та приписує їй чудодійну силу для душі й тіла. Святий Іван Золотоуст у своїй проповіді на свято Богоявлення говорить: «У це свято опівночі всі, зачерпнувши води, приносять її додому і зберігають увесь рік ... І стається диво: вода за своєю природою не псується через тривалість часу, але, зачерпнута сьогодні, через цілий рік, а часто й два чи три роки, залишається незмінною та свіжою, і навіть після стількох років вона така ж, як вода, щойно взята з джерела». Грецька Церква називає йорданську воду Велика «агіасма», тобто велика святиня.
Колись у Церкві існував звичай давати пити йорданську воду тим, кого з якихось причин не допускали до святого Причастя. Наш народ ставився до йорданської води з такою великою набожністю, що до її освячення дотримувався суворого посту й приймав її натще, немов причащаючись. Віряни кропили йорданською водою свої домівки та обійстя, щоб прогнати від господарства всяку нечисту силу.
І сьогодні вони з радістю вітають у своїх оселях священника, який щороку благословляє їхні доми й освячує їх йорданською водою.
Віра нашої Східної Церкви у силу й благословення йорданської води найкраще відображена в змісті молитов та обрядів Великого освячення води. У цих молитвах ми багаторазово закликаємо Святого Духа, щоб Він зійшов, очистив і освятив воду, наділивши її цілющою силою на користь душі й тіла. Велика єктенія під час освячення води містить аж 26 прохань, серед яких є такі слова:
- «Щоб освятилися води ці силою, діянням і сходженням Святого Духа»;
- «Щоб на води ці зійшло очищувальне діяння Пресущної Тройці»;
- «Щоб була їм дарована благодать визволення, благословення Йордану, силою, діянням і сходженням Святого Духа»;
- «Щоб ми були просвітлені просвітленням розуму й благочестя сходженням Святого Духа»;
- «Щоб ця вода стала даром освячення, визволенням від гріхів, для зцілення душі й тіла та на всяку особливу користь»;
- «Щоб вона була на очищення душ і тіл усіх, хто з вірою її черпає і причащається нею».
Молитви йорданського водосвяття
Чудові за своїм глибоким змістом молитви йорданського водосвяття прославляють Пресвяту Тройцю й просять Святого Духа, щоб Він зійшов і сам освятив воду. У них підкреслюється значення, сила й святість йорданського водосвяття. Ось кілька уривків із цих молитов:
- «Сьогодні йорданські води стають цілющими Господнім пришестям… Сьогодні гріхи омиваються йорданськими водами. Сьогодні рай відкривається людям, і сонце правди сяє нам… Сьогодні ми звільняємося від давнього плачу й, як новий Ізраїль, спасаємося. Сьогодні ми виходимо з темряви й осяюємося світлом богорозуміння… Сьогодні світлом освячується все творіння…».
- «Сам, Людинолюбний Царю, прийди і нині зі сходженням Святого Твого Духа й освяти воду цю, дай їй благодать визволення, благословення Йордану, зроби її джерелом нетління, даром освячення, прощенням гріхів, зціленням недуг, погубною для демонів, неприступною для супротивних сил, сповненою ангельської сили, щоб усі, хто її черпає й причащається, отримували її на освячення душ і тіл, на зцілення від страждань, на освячення домівок, на всяке особливе вживання… І дай усім, хто торкається її, причащається та помазується нею, освячення, здоров’я, очищення й благословення».
Джерело: о. Юліян Катрій, ЧСВВ. «Пізнай свій обряд», Львів — Монастир Свято-Іванівська Лавра, видавничий відділ «Свічадо» — 2004.