Монашество (монах від грец. μοναχός - одинокий, одиничний, також живе усамітнено сягає μόνος – один, самотній) – спосіб життя православних християн, що повністю присвятили себе молитві та аскетичним подвигам.
Монахів на Русі-Україні часто називали іноками, а монашество – іночеством (від «інший»).
Стародавні подвижники віри покидали світ не через страх не спастися, а через непривабливість світу. Вони йшли в пустелі не як у темну та сиру могилу, а як у квітучу та радісну країну духу. Діадох Фотикійський (V ст.) так сформулював загальне правило для відходу зі світу: «Ми добровільно відмовляємося від солодощів цього життя лише тоді, коли смакуємо солодощі Божі у цілісному відчутті повноти».
Монашеському постригу передує трудництво та спослушничество. У традиціях Української Православної Церкви після успішного проходження послушницького іспиту (випробування) звершується постриг в іноки, які розрізняються кількістю обітів, що даються перед Богом, різними аскетичними правилами поведінки, послухами і зовнішніми чернечим одягом.