Роздуми над євангельським блаженством чистоти серця
«Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога»
Євангеліє від Матвія, 5:8.
Серед усіх заповідей блаженств це, шосте за рахунком, має особливе значення для практичного здійснення духовного життя — того, що східна традиція називає аскетикою. Чистота серця — ось головний стандарт аскези, встановлений Христом для своїх учнів.
«Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.» (Прип. 4:23).
Преподобний Симеон Новий Богослов визначав суть внутрішньої чистоти так: «Чистим є і називається те серце, яке не має ніякої думки або помислу мирського, але все приліплене до Бога і пов'язане з Ним».
Однак, чистота серця — мета для людини практично недосяжна (Матв. 19:26). Своїми силами серце можна очистити лише частково. Необхідна допомога згори. Але і від людини тут залежить дуже багато чого. Бог хоче і чекає, коли ми звернемося до Нього з проханням про очищення серця, в повній готовності прийняти і застосувати ті методи лікування душі, які люблячий доктор нам пропише. Але тут і виникає проблема. Часто, формально звертаючись до Бога з проханням про допомогу, ми насправді не дуже-то і хочемо її прийняти, бо це неминуче вимагатиме відмови від матеріального, а часто навіть і душевного комфорту:
«Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм! І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!» (Лук.14:26-27).
Проте, очищення серця — безальтернативний крок на шляху до Царства Небесного. Ніщо нечисте не ввійде в обитель Бога, тому, якщо ми не встигнемо очистити своє серце в цьому світі, нам доведеться проходити через очисний вогонь Чистилища.
Пізнання себе
Якщо серце людини не чисте, вона сприймає весь навколишній світ, себе самого і своє місце в ньому спотворено, крізь призму прагнень та пристрастей. Таке бачення приховує правду і створює ілюзії, що не мають ніякої для себе підстави. Людина думає про себе те, чим не є. Звідси виникають такі недуги, як фарисейство, гординя, марнославство.
Очистивши своє серце, людина побачить себе такою, якою є насправді, і тоді зможе розпізнавати добро і зло і добре від злого. На шляху спасіння ця здатність критично важлива.
Пізнання Божої волі
Чистота серця — необхідна умова пізнання Божої волі. Серце людське подібно до дзеркала, яке затемнене пилом пристрастей і тривог про матеріальне. У такому дзеркалі промінь Істини заломлюється і тьмяніє, і скільки не направляє людина дзеркало свого розуму до Світла, в результаті виходять тільки каламутні відблиски, які не здатні вигнати з комори душі темряву.
Про це говорить апостол Павло в посланні до коринтян:
«Тепер бачимо ми ніби у [тьмяному] дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.» (1 Кор. 13:12).
Весь пафос Нового Завіту побудований навколо чистого серця, яке зможе пізнавати волю Господню з самої своєї природи, не вдаючись до запам'ятовування сотень заплутаних і суперечливих заповідей, які не врятували свого часу народ Старого Завіту.
Каже пророк:
«Покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати» (Єзекіїль 36:25-27).
Бачити Бога
«Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!» (Пс.73:1).
Доброта Господня настільки велика, що чистому серцю Він відкривається Сам.
Господь Бог присутній в кожному атомі Свого творіння щомиті, але тільки чиста серцем людина здатна відчути постійну Божественну присутність і отримати з цього максимальну духовну користь.
Тільки побачивши Бога ми можемо Його полюбити, в іншому випадку наші почуття до нього будуть або удавані, або поверхнево сентиментальні.
Способи очищення серця
«Ніхто не може досягти чистоти серця і досконалості інакше, як істинним смиренням, яке спочатку повинна людина чинити братам, також і Богу в сокровенності серця, в повній впевненості, що без покровительства і допомоги Його, наданої їй щохвилини, людина зовсім не може досягти досконалості», вважає преподобний Іоанн Касіян.
Преподобний Єфрем Сирин відзначав, що «цнотливість полягає не тільки в тому, щоб утримуватися від блуду та від плотських задоволень, але щоб вільним бути і від інших пристрастей».
Преподобний Йоан Ліствичник додає, що для цього також важливі безгнівність і стриманість.
Преподобний Ісаак Сирин радить використовувати віру і милостиню, щоб швидко очиститися. На практиці неоціненну користь у збереженні чистоти приносять також тілесний труд і «повчання в Божественних Писаннях».
Авва Херімон істотним вважає безгнівність: «Чим далі людина прожене пристрасть гніву, тим краще придбає чистоту».
Преподобний Іоанн Ліствичник ключовим способом набуття чистоти називає повне вречення себе Богу: «Покажи Господу неміч свого єства, усвідомлюючи у всьому своє безсилля, і невідчутно отримаєш дарування цнотливості». Тому і звертається псалмоспівець до Бога: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови» (Пс.51:10). Ми не можемо самі себе очистити, тому ми звертаємося до Джерела справжньої і несплюндрованої чистоти.
Заключення
Отже, блаженство чистоти серця обдаровує людину баченням Бога і Його волі, а також здатністю істинно бачити себе і оточуючих. Все це створює найбільш сприятливий грунт для зростання інших чеснот, які згадує Спаситель в Нагірній проповіді, що стала проголошенням Нового Завіту замість застарілого Заповіту Старого, який повністю втратив свою силу після приходу Христа. Крім того, без чистоти серця ми не зможемо бути воістину керовані Господом і не зможемо вступити в спадщину Господню, що Він залишив своїм вірним через кривавий договір Нового Завіту.