Послання митрополита Андрея Шептицького про провокації та тероризм

Послання митрополита Андрея Шептицького до духовенства та українського народу з закликом не піддаватися на провокації й не вдаватися до актів терору.

Послання митрополита Андрея Шептицького до духовенства та народу з закликом не піддаватися на провокації й не вдаватися до актів терору

10 серпня 1943 р., Львів

В важкій хвилині звертаюся до Вас, Всеч. Отці й Дорогі Братя.

Війна, що триває вже близько 4 роки, наближається до кінця. Може, близька та хвилина, в якій рішатимеся, може на довгі літа, доля нашої Церкви і нашого народу. Відчуваю потребу порозумітися з всіма Вами, з Тобою, Дорогий Український Народе. Отці перечитаєте в найближчу неділю це моє письмо в усіх матерних і дочерних церквах єпархії, в тих, при яких стало працює священик, і в тих, до яких тільки може сусідній священик доїжджати.

Відзиваючися до цілого народу, маю на думці передовсім, стар­ших і поважніших людей кожної громади. З ними в першу чергу хочу порозумітися. Це не значить, щоб я легковажив думку й бажання моло­ді. Вона є цвітом, будучністю нашого народу, вона для національної справи поносила й поносить ще тяжкі жертви, а хотіла б ті жертви ще множити. Для не одного з молодих є ідеалом віддати життя за батьків­щину. Але ви, старші в громаді, того свідомі, що молодь у наших часах занадто хоче правити-кермувати, навіть, усуваючи старших від усякого голосу. Часом просто жадають, щоб усі повинувалися їм. Таке жадання є не тільки не справедливе, але просто може стати небезпекою, для громади, а й для цілого народу. В молодих мусимо цінити горячу ревність, яку вносять у кожну свою роботу. Але ніколи досить не можна їм пригадувати, що в веденні загальних справ чи в громаді, чи в народі, - досвід і старий розум має щонайменше стільки значіння, що горячий темперамент і ревна воля. Беручися рішати про справи загальні без достаточного досвіду і без волі порадитися зі старшими, вони наражають нас усіх на великі небезпеки. Поміж ними є старші, які ними кермують, але ми мали аж надто багато доказів на те, що між тими провідниками молоді занадто легко находяться і агенти наших ворогів, що просто провокують до незаконних поступків, до нерозваж­ливих кроків, які відтак мстяться на цілій громаді. Ми були свідками навіть страшних убивств, сповнених молодими людьми, може навіть в добрих намірах, але з жахливими наслідками для народу. Ми бачили нераз людей, що передавали нашим молодим неначе накази народних провідників та наказували для добра справи когось убивати. Було багато таких випадків, у яких самі провідники молодих голосно і прилюдно стверджували, що агенти, які приказували убивства, були провокатора­ми і служили нашим ворогам. На жаль, такі випадки виробили в моло­дих фальшиві пересвідчення про те, коли кому можна життя відібрати. Я вже кілька разів перестерігав усіх вірних перед страшними наслідками незаховування 5 заповіді Божої, що забороняє передовсім чоловіковбивство. Я вже не раз перестерігав перед всіми тими пристрастями, які промощують людині дорогу до того страшного злочину, що стягає на душу прокляття Небес, а на тілі лишає п'ятно неповинно пролитої крові, незатерте навіть покаянням. Я перестерігав перед злобою, націо­нальною ненавистю, партійними роздорами, бажанням пімсти на воро­гах.

Сьогодня мушу знову до цеї самої перестороги вернути. Зміню хіба те, що молодим передам пересторогу на Ваші руки. Ви, їх батьки, в важній хвилині історії нашого народу стережіть своїх синів перед злочином, яким могли б стягнути на село страшні нещастя.

В часах, у яких люди забувають на Божий закон, у яких переста­ють розуміти високі і святі ідеали християнства, Церква усе високо держить прапор оборони життя і майна людей. Церква ніколи не перес­тає повторювати науку Божих заповідей, перестерігати перед злочина­ми, пригадувати Божу кару та вказувати народам дорогу вірного спов­нення Божої волі, як одиноку дорогу до осягнення кращої будучности. Так і в наших часах поступає і духовенство. Послушне нашим радам, вказівкам і приказам, вже не раз повторювали Вам Отці духовні науку про усі правди Божі, що стережуть життя ближнього і його добро. Сьогодні, Дорогі мої, звертаюся до Вас, старших у громадах, промовляю до господарів і господинь, до батьків християнських родин і пригадую їм, що вони мають перед Богом обов'язки разом з Церквою стояти на сторожі суспільного ладу життя і добра ближнього. Вони ж є членами Церкви, їх обов'язком є співпрацювати з Церквою в сповненні її Богом наложених обов'язків. Тоді, коли в усіх майже країнах Європи панувала ще темрява дикої самоволі, Церква безнастанною працею над людською совістю поволі виробляла культуру і цивілізацію та ставляла основи, на яких сперлися середньовічні держави. У тій цивілізованій праці все помагала духовенству верства людей старших, досвідчених і вірних Бо­жому законові. Вони помагали Церкві в її праці над людьми, боролися разом з нею з темрявою самоволі і самолюбства, та поволі клали підста­ви під розвій християнських принципів у життю приватному і публичному. Здається, часи, в яких живемо, вимагають від Церкви такої самої праці над людськими суспільствами. Будучність нашого народу в вели­кій мірі буде також зависіти від способу, в який наша Церква це своє завдання сповнить супроти нашого народу. А першим і найважнішим принципом християнської культури є пошановання Божого закону, що стереже життя ближнього і його майна, і в кожному непорядкові ці два принципи найбільше наражені на потоптання. В наших часах так само як у тій добі, коли варяги на Русі почали працювати над самими першими початками християнської держави і ми мусимо зберігати і боронити цих двох основ всякої християнської культури. Тому сьогодні, Дорогі Братя, звертаюся до Вас, старших у громаді, та в імені Христа Спасителя віддаю Вам опіку і сторожу над людським життям і маєтком усіх тих, яким могла би грозити смерть чи втрата цілої посілости. Життя і добра ближнього стережіть в ім'я християнської любові ближ­нього і християнської цивілізації, в ім'я того християнського суспільно­го ладу, який ми бажали б бачити колись у нашій самостійній, соборній Українській Державі. Будьте переконані, що все, що тільки зробите в напрямі так понятої любові ближнього, принесе обильне Боже благос­ловення Вашій родині і Вашому селу. Ми переконані, що коли в кожній громаді нашого краю всі старші громадяни до серця візьмуть наш поклик і причиняться у хвилинах замішання й анархії до втриман­ня християнської вірності Божому законові, яка мусить бути початком усякого порядку, Ваше становище стягне на цілий народ обильне Боже благословення.

А тепер моє слово до Тебе, Дорога Молоде, і до Вас, Дорогі, у котрих стільки доброї і щирої волі, а так трудне не раз положення, до Вас, яких довір'я люди так часто надуживають.

Не дайтеся спровокувати до ніяких незаконних поступків. Це ж інтерес наших ворогів: намовити наших людей до нерозважних кроків, які могли б, а навіть мусіли б стягнути на наш нарід великі шкоди. Не дайтеся баламутити людям, які представляють Вам неначе конечним деякі злочини проти Божого закона. Пам'ятайте, що ніколи нічого корисного для свого народа не осягнете через противне Божому зако­нові поступовання. У всіх важніших справах радьтеся батьків, порадьте­ся й духовного отця, вони ж усі Вам тільки добра бажають, а люблять батьківщину не менше від Вас. Заховуйте всюди суспільний порядок і про той порядок так дбайте, як коли б за нього відповідали. Оскільки це можливе, сповняйте наложені на Вас обов'язки. Не противтеся нія­кому справедливому наказові влади, хоч, очевидно, можете завсігди те зробити, щоб осягнути чи відкликання чи злагодження наказу. Пам'я­тайте, що кожний непорядок у нашому краю є користю комуністів і може бути викликуваний радами чи намовами їх аґентів. А все, що зв'язане з користю комуністів, може причинитися до їх перемоги. Та перемога, хоч неправдоподібна, а все ж можлива і ніщо не може в рівній мірі їй помагати, як усяке заворушення в нашому краю. Стере­жіться людей, які Вас намовляють до яких-небудь незаконних кроків. Стережіться наказів, які немов походять від провідників національних партій, а можуть бути прямо провокацією наших ворогів.

Цей мій поклик звертається не тільки до Вас, мужчин, але й до невіст. Ваше завдання, християнські невісти, матері родин, встерегти своїх синів від усякого нерозважного кроку, а передовсім від усякого кроку, яким мали б ломати Божий закон. Якщо кому випадає бути сторожем християнського порядку в громаді, то певно християнські матері не уступлять першенства мужчинам, вони схотять бути першими в сповненні такого світлого, а в наших часах такого важного завдання. Стоячи на сторожі Божого порядку в громаді, Ви, християнські матері, будете рятувати від упадку совість Ваших синів, не дасьте їм душу заваляти неповинно пролятою кров'ю, встережете їх перед нещастям, а посередньо причинетеся до ясного розвою нашого національного жит­тя. Ви, християнські невісти, що буває, горнетеся до св. Причастя частіше від мужчин, маєте в дану хвилину сповняти великий і святий обов'язок супроти мужів і дітей, супроти цілого села і супроти цілого народу.

Де добре зорганізоване церковне брацтво, на першому засіданні по перечитанні цего письма нехай візьмуть справу, про яку тепер пишу, як предмет наради. Нехай, передовсім, ствердять, чи і яка у тому напрямі небезпека в селі, чи кому грозить небезпека життя. Відтак нехай застановляться, що могли б зробити, щоб комусь у даному випад­ку вирятувати життя, нехай вкінці приступлять до св. Причастія в намірі ведення такої важної суспільної праці.

У щоденних молитвах благаю Всевишнього, щоб Вам усім давав обильне благословення до сповнення Ваших християнських обов'язків, до заховання Божого закона християнської любові ближнього і тієї мудрої розваги, що серед найтрудніших обставин уміє витривало пряму­вати до мети, призначеної Всевишнім Богом кожному народові.

Благодать Господа Нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і Причастіє св. Духа нехай буде зі всіми Вами.

Дано у Львові дня 10 серпня 1943 р.

† Андрей Митрополит

ЦДІАЛ, ф. 201, оп. 1т, спр. 4, арк. 1-5. Черн., маш.